Игрок 9168·Рекомендует·33 ч в игре

女友暑假前往意大利旅游的这两周，她问我周末在干嘛。我说我也在云游意大利，跟你行程差不多，佛罗伦萨，托斯卡纳，威尼斯，罗马什么的。 当然还有蒙特里久尼，我未曾谋面的故乡。我在那儿有个二层大别墅，里面还有一间画廊，挂着所有我喜欢的油画。我还有一个大地窖，里面有我来自世界各地的6个先祖的巨型雕像，还有他们送给我的阿泰尔套装。 如果只能玩一部刺客信条，那必须推荐这部了。刺客信条史上最迷人的主人公艾吉奥，堪比真实世界建模的佛罗伦萨和威尼斯，流畅的攀爬和跑酷。再多玩两部，就是兄弟会和启示录，三部曲完整讲述了传奇刺客艾吉奥从出生到老去、有情有义的桀骜一生。 先说优点。刺客信条2的成功，很大程度上归功于它对15世纪佛罗伦萨和威尼斯这两座城市近乎偏执的复刻还原+攀爬系统，由此带来了历史叙事与游戏美学上最深刻的反叛性。育碧并非简单地复制建筑外观，而是参考了大量历史文献，连石材的纹理都力求一比一复刻，并在游戏中模拟了阳光照射下的真实质感。通过极致的细节、精准的布局和沉浸的氛围，构建了一个生动可信的文艺复兴世界。这种还原甚至带来了独特的Cyber Déjà Vu赛博既视感，当你日后亲身的站在真实的圣母百花大教堂和圣马可大教堂前，你和未曾谋面的故乡会产生奇妙的共鸣。而我属于另一种赛博既视：先去意大利旅游，然后在游戏中，与这些现实的回忆重逢。不管你属于前者还是后者，你都能感受到那个时代的生活质感，你的每一次攀爬都仿佛踩在了真实的历史肌理之上，这就是游戏作为第九艺术的魅力。 时隔多年后用5090显卡、所有效果开到最高游玩，你会感叹这么多牛逼的教堂、城市的细节构建，最后一看整个游戏居然才6个G，只能大声惊呼卧槽这引擎优化得真牛逼。得益于育碧自研的Anvil引擎，整个游戏通过调整动态细节层次、遮挡剔除、纹理复用与法线贴图、流式加载等技术，保证了内存和硬盘空间的有效利用。运用了一系列场景优化技术，让玩家在视觉上感觉细节满满，但实际上并未耗费太多资源，因此即使在低配电脑、甚至掌机、Switch上，它依然可以保证流畅的帧率和逼真的建筑细节。 在中世纪经院哲学的宇宙观里，建筑的高度具有严格的等级象征意味：高即是神圣。教堂穹顶是人间距离上帝最近的物理坐标，是神恩自上而下流淌的通道。信徒在地面仰望穹顶，本质上是接受神权的俯视。而当艾吉奥将象征神权的教堂踩在脚下，我们的视角得以从传统的“仰视神”的旅游视角，切换为“俯瞰众生”的上帝视角。此时，玩家操纵的艾吉奥取代了上帝在空间中的位置，城市不再是神的领地，而成为刺客脚下的棋盘。这种通过身体的攀爬带来的对神圣建筑至高点的占有，宣告了人的理性与意志可以自由凌驾于神意之上：我不再接受你的审视，转而由我来审视这座“万物皆虚，万事皆允”、不属于上帝，而属于人的城市。这既是对人类自由意志的终极尊重，也是刺客组织守护每个凡人追求现世幸福权利的人文主义精髓。 我想，这应该是所有刺客信条系列游戏最大的G点。这也解释了现实中作为一个爬楼爱好者、跳伞爱好者和无人机资深飞手，为什么我如此执迷于在高处俯瞰世界的感觉。因为当你在攀爬、飞翔的过程中，你不再需要透过仰望彩色玻璃花窗去窥探天国之光，因为我们自己，就是现世的光源。 艾吉奥三部曲之所以经典，很大程度上是因为它用三款游戏的篇幅，完整讲述了艾吉奥从佛罗伦萨的叛逆少年到罗马刺客大师的传奇一生，这是后来任何单体作品主角都难以复制的角色弧光。随着情节推进，玩家能深刻感受到艾吉奥的成长、复仇与顿悟，这种细腻的叙事与文艺复兴时期意大利的艺术气息完美融合，造就了独特的沉浸感。当完成6个刺客之墓，最后看着官邸圣所的铁锁缓缓落下，艾吉奥取下阿泰尔的铠甲穿在身上，背后是奥迪托雷家族的披风，真的有种时空交错，两代大师完成了隔空接棒的感动。 再到之后的“神话三部曲”、一直到最近的影，虽然画面更精美了，也做出了高度的现实世界建筑的还原，主角也有了更屌的钛合金膝盖、愈加离谱堪比蜘蛛侠的攀爬跑酷能力，但总觉得少了些味道。之所以会有这种感觉，是因为艾吉奥之后，游戏基本一作就更换一个主角和一段历史背景，虽然也讲述个人故事，但更多精力被放在展现更宏大的历史事件和时代风貌上，如美国独立战争、法国大革命、古希腊和维京时代等，游戏也从相对线性的动作冒险游戏，变成更偏向大型开放世界角色扮演RPG，这使得角色的刻画深度被相对稀释了很多，庞大的支线任务，也大大冲淡了主线剧情的沉浸感。于是，我们的游戏核心体验已经从“塑造一个传奇人物的一生”，转向了“扮演一个角色的一段时期、探索一段历史时代的切片”。当然艾吉奥三部曲的巨大成功，既是财富也是枷锁，如果育碧继续复制，系列难免会陷入审美疲劳。所以，白月光只能有艾吉奥这一个，寻求新的突破和创新也是育碧必然的结果。 然后说缺点。我以前一直不知道罐头游戏是啥意思，原来核心槽点不是指时长过长，而是指主线剧情并不长，但是重复的支线任务、满地图的收集30篇手稿，暗杀一个个目标否则就无法推进下一步主线剧情带来的“工业流水线式的重复感”。所以一开始的几个小时觉得很好玩，但是越到后面会越疲劳，只想赶紧通关以求解脱。这种逐渐蔓延的烦躁情绪在做序列13，刺杀9个教皇副手的任务里达到了顶峰。杀到后来我已经烦了，人多的时候直接开挂无限飞刀，基本一刀一个，一招鲜吃遍天，这是最好用最快速的杀敌武器，袖剑都得排第二。在跑图做这些逼任务的时候，如果还有吟游诗人抱着那把傻B破吉他追着我唱歌，还有傻B小偷在这时候偷我的钱，那就别怪我一顿拳脚+飞刀伺候了。还有6个刺客之墓的攀爬操作也很变态，各种反跳、侧跳、倒计时锁，死了无数次；更别提在各种犄角旮旯收集100个羽毛的任务，只为了让因为家人遇害一直精神受创的奥迪托雷老母亲开口说话。当然这也很感动，但是抱歉，我不会多花好多个小时在找羽毛上。还有那个傻B育碧启动器，每次都尼玛的同步失败，还有因为这个傻B育碧启动器，我买的所有刺客信条系列，都不能在家庭组共享，真是太傻B了。育碧啊，我这样前脚夸你后脚骂你，真的很显得我像个既要又要的傻B，对你真是又爱又恨，看在你2017年对刺客信条系列开展的大范围“官方中文回归计划”的份上，我就暂且先原谅你了。 刚看了一眼评测区，赞最多的一条评测有243个赞，还有一个赞是他妈我点的，内容只有一句话：“傻B育碧服务器”。 玩了30个小时，100个羽毛没集齐，73个鸟瞰点倒是爬全了。因为我的时间很宝贵，我需要把它浪费在仔细端详建堂内部的壁画、精美的马赛克拼贴细节，爬上各种大教堂顶端欣赏各种老城一天从早到晚的日出日落和满月升起，而不是为了躲过一群守卫只为了爬上一艘船刺杀一个胖逼的上百个罐头任务里。 最后，不要忘了到网上下一个只有134kb的2.save完美通关存档。地址如下：https://dl.3dmgame.com/patch/9939.html 节省下的跑图时间，不为任何罐头任务，只是单纯的坐在教堂顶端发发呆吧，那是你游戏人生里难得的Dolce far niente时刻。

Игрок 5441·Рекомендует·45 ч в игре

"Ніщо не є істиною, і все дозволено". З серією асасинів я загалом знайомий досить поверхнево. Певне уявлення, звісно, присутнє, але саме ігрового досвіду до цього часу було небагато. Вирішив виправляти ситуацію і розпочати саме з "джерел" серії. І саме ця частина, мабуть, була просто ідеальним вибором для ознайомлення. Епоха Відродження, яка тут представлена, швидко закохує в себе і неймовірно вдало лягає на сюжет, який закручений довкола протистояння орденів асасинів і тамплієрів, змов, давніх артефактів та безкінечної черги вбивств. Додайте сюди класний паркур, широкий арсенал зброї та чудовий музичний супровід — і ви отримаєте прекрасну гру, яка за роки зістарилася як добре італійське вино і непогано грається навіть 17 років після її виходу. Еціо — харизматичний герой, за ростом і розвитком якого було цікаво спостерігати протягом всього сюжету. Спершу гнаний простою помстою за рідних, він зрештою поступово перетворюється на професійного вбивцю і члена ордену, який має на меті куди більші цілі. Сподобалася ідея "генетичної пам'яті" та її дослідження через своїх прямих предків. Сюжет одразу побудований ширше, готуючи простір для наступних частин, одночасно дещо продовжуючи історію Альтаїра. І хоча він дещо і затягнутий в кінці, загалом будує класний лор для нової серії, цементуючи її загальну концепцію. Дуже сподобалося, як вписали в сюжет Леонардо да Вінчі і його винаходи. Він стане вашим компаньйоном і другом, допомагаючи Еціо впоратися з конспіраторами. А як прикольно додали його літальний апарат, ескізи якого дійсно існували. Отримав масу задоволення, і навіть достатньо велика кількість супутнього "грінду" не втомила мене під час проходження. Це все легко компенсується хорошим вертикальним ігроладом і можливістю вилізти на купол умовної Санта-Марія-дель-Фйоре. Мені зараз дуже цікаво побачити продовження сюжету, бо кінцівка радше поставила ще більше питань, ніж дала відповідей. Що мені сподобалось, тезисно: + топовий вертикальний геймплей, вилізти можна буквально будь-куди і будь-як (і це гра ще 2009 року, до речі) + гра чудово зістарилась і досі грається притомно + гра розвивається з плином сюжету і "підкидує" тобі різні нові геймлейні можливості (вищі стрибки, нову зброю, тощо) + чисто асасінський сюжет - одні вбивства, рідко коли супутні квести типу погоні чи кур'єрки + сюжет загалом хороший, хіба що дещо затягнутий в кінці (не зовсім зрозумів потрібність тої частини, де яблуко викрадають, і ти маєш його відбити; це дещо вбиває темп); порадувала можливість побитись з Папою Римським (хах) + харизматичний головний герой, за яким було цікаво спостерігати + пропрацьована "псевдоісторична" атмосфера Італії епохи Відродження, яка чудово підходить під сюжет + кілька різних міст, серед який Флоренція та Венеція + присутні реальні історичні постаті, які дуже органічно вписані в сюжет (Да Вінчі, Медічі, Макіавеллі) + широкий арсенал зброї + дуже гарна музика, яка запам'ятовується + 45 годин стрибків у сіно on repeat + мабуть, чи не найвдаліша покупка за 37, курва, гривень Що мені не дуже сподобалось, тезисно: - дещо криве керування, хоча до нього і можна звикнути з часом - досить багато різного грінду як на доволі невелику гру (скрині, пір'їни, гробниці, вежі, сторінки кодексу, проект "Правда"), але від нього не сильно втомлюєшся - боївка приїдається дуже швидко, і більше втомлює, ніж зацікавлює; бої досить довгі і нуднуваті - хотілось би певного "free ride" режиму хоча би після проходження, бо охоронці на дахах не дають вільно паркурити - певного "бойового" челенджу майже немає; в кінці гри в тебе ну дуже багато здоров'я і хілок, а супротивники не є суттєвою загрозою, навіть фінальний "бос"

Игрок 4402·Рекомендует·39 ч в игре

Recensione che non vedrà nessuno. Gioco che è preceduto dalla sua fama, bellissimo per avere 17 anni. Gioco perfetto per chi cerca qualcosa in ambito storico ma comunque di avventura con l'ambientazione in Italia pazzesca. Inoltre il gioco può risultare utile in ambito culturale, con spiegazione di luoghi e figure storiche. E vabbè che gli vuoi dire gioco semplicemente assurdo.

Игрок 0858·Рекомендует·48 ч в игре

O jogo e maravilhoso mas UBSOFT VAI SE FOD...... com esse lixo de Launcher, to para baixar pirata so para me livrar dele, toda vez que eu vou jogar tem que fazer senha nova isso quando nao me pede Key do jogo do nada, serio arruma essa merd. Recomendo muito o jogo mas nao esse Laucher lixo

Игрок 2010·Рекомендует·20 ч в игре

now, imagine this, what if we take what worked in the gameplay of AC1, but actually put in a protagonist and other characters, and also make the environments interesting and not a mixture of gray and brown?

Игрок 7247·Рекомендует·19 ч в игре

When I first played Assassin’s Creed 2 back in 2009 I absolutely loved the game without a doubt. But strangely enough I never replayed it or went on to buy any of its sequels leaving Assassin’s Creed 2 as my sole exposure to the long running franchise. Thanks to a (somewhat) recent collab with a gacha game I played I decided to revisit the series starting with my original entry into the series and I’m relieved to say the game is still incredible. One of the major aspects of Assassin’s creed 2 that makes it feel timeless is in the premise. The backbone of this story lies with Ezio Auditore and this alone is excellently executed. The plot has a compelling start in which you are introduced to Ezio’s idyllic life only for it to be tragically ripped away from him, leading him on his lifelong journey for revenge and justice. In retrospect the story isn’t flawless and I feel like a lot of it could/should have been fleshed out more. But the argument could be made that it doesn’t overstay its welcome and more importantly each mission feels well earned and significant in his mission to fulfill his revenge. Additionally, Ezio himself is an incredibly likeable protagonist with a phenomenal voice acting performance. That would be good enough for many games but the historical backstory (both real and fictional) brings it all together. Many of the locations and characters have historical relevance though slightly twisted to suit this setting. As a kid I didn’t appreciate it but on this playthrough it was satisfying to follow these references via the database and see how these historical figures were brought to life. Additionally the fictional aspects add an extra layer of intrigue with the conspiracies regarding how the pieces of eden are involved in the origin of human civilization and countless modern events. The present era ties a bow on all of this, weaving together all the events of history with the events of in Italy to give relevance to all that has happened. It really all comes together to have a setting in which the immediate story is engaging while having the undercurrent of a much bigger epic developing. The entire video game is augmented by the explanation that everything is happening in a simulation. The modern/futuristic UI provides a cool contrast with the rest of the antiquated setting filling the screen. The last word confessions don’t make much sense in a realistic setting but are justified in this simulation (and they’re all pretty cool). Game limitations like no civilian kills or time skips also have in-universe explanations related to the simulation. For many this feature isn’t very important but I think it added a very stylistic layer to the game’s presentation that isn’t replicated in any other game. The parkour still feels excellent even if there are hiccups here and there. It is extremely easy to pick up and enjoyable to optimize movement as you go. Perhaps the greatest achievement relative to this is the level design itself. The game is able to pack countless ledges and handholds into each city to complement the parkour without feeling out of place, blending in with the environments seamlessly for peak immersion. Each locale also feels slightly different to traverse which adds to the fantasy of an assassin navigating his way through a living world. The visual design of each location is also fantastic, combined with the art direction gives the whole world a dreamy, idyllic look that fits the simulation setting. The music is fairly subdued and often absent from many scenes but I’d say most of the time this fits the vibes of each location. Though naturally when climatic moments occur they bring out the big hitters with some amazing tracks. Still, I do wish there is a little more but this is a minor critique. Thankfully the rest of the audio design is excellent. Voice acting is for everyone, not just Ezio, is excellent. Combat sounds carry weight and are satisfying, with assassinations in particular being paired with incredibly strong sounds that accentuate the impact of the kill (for lack of a better term for the sfx). All parkour movements including running, jumping, leaping, climbing, etc etc all come with the appropriate sound effects. There is a great effort here all around. As much as I love the game there are more than a few systems that haven’t aged as gracefully, most egregiously the infamy system, stealth mechanics, enemy behavior/AI, and combat. To be brief, the infamy system is hilariously abusable as it is extremely easy to keep yourself incognito and there are few repercussions, both to infamy and if you get “caught”, for your 30 guard kill streak. Stealth is incredibly underutilized and is never fully taken advantage of, partially because of the infamy system in which there are few very instances where you would need to be stealthy. Enemy AI is also hilariously poor in which they often have poor eyesight and short term memory.And in combat you are often surrounded by a mob of guards, yet they mostly just stand there and wait while you whale on their compatriots. Combat is also fairly simple by today’s standards and like I mentioned before I think parts of the plot could have been fleshed out. Still, these flaws at their worst don’t take away from the strengths that this game showcases. On replaying this game, nearly 17 years later, I thought I might harm my memories of the game and although many aspects haven’t aged well, I also gained an appreciation for the other parts of the game I didn’t pay attention to when I was younger. It’s clear to see why so many still hold Assassin’s Creed 2 in high regard even after so many games have since been released in the Assassin’s creed series.

Игрок 0298·Рекомендует·34 ч в игре

Гра починається з кімнати, де Дезмонд Майлз, який перебуває в полоні у тамплієрів, знаходить послання, залишені Проєктом 16 (попереднім полоненим). Розібратися в них нам не дають, бо приходить Люсі (працює там), і каже, що пора рвати кігті звідси. Але перед цим треба залізти в Анімус і подивитися на немовля у Флоренції часів Ренесансу. Звати його Еціо Аудіторе. Після того як ми пережили пологи разом із його матір’ю та отримали ім’я, виходимо з Анімуса і тікаємо. До асасинів. Після короткого знайомства вони запихують Дезмонда у свій власний Анімус, де ми бачимо, як сімнадцятирічний флорентійський дворянин Еціо прийшов на махач. Так і починається історія, мабуть, найвідомішого асасина у франшизі. Casa dolce casa: Альтаїр, герой минулої частини, перекроїв основи асасинів, і тепер у них немає величних фортець. Живуть вони більш потаємно, тому в Еціо тепер буде власна вілла в містечку Монтеріджоні, яким він і опікується. Ремонтує хатки, будує нові, розвиває містечко й на цьому заробляє гроші. Капіталізм. Окрім рідної Флоренції, яку чудово відтворено, хоча й у значно менших масштабах, ми побуваємо в Тоскані, Венеції, Форлі та навіть у Ватикані. І кожна локація має свій вигляд та атмосферу, тому подорожувати Італією буде цікаво. Хочу такі кишені Арсенал нашого асасина значно збільшився. До прихованого клинка, меча, кинджала та метальних ножів додали ще один прихований клинок, димові шашки для втечі, хоча я використовував їх зовсім не для цього, отруйний клинок, корисна й дуже непомітна зброя, а також прихований пістолет. Ще тепер можна кидати гроші, щоб відволікати людей. Гроші з бюджету Монтеріджоні буквально пускаємо на вітер. 💸 Також з'явилися ліки, за допомогою яких ГГ тепер може лікуватися прямо під час гри. Ще одне нововведення це обладунки. Вони збільшують запас здоров'я Еціо, а ще, що логічно для Середньовіччя... тобто Ренесансу, роблять його трохи більш живучим. 😅 Активності: У грі дуже багато різної, але не дуже цікавої активності. Зібрати дуже багато скринь (сенсу від цього не багато), назбирати цілу купу пір'їн (ну тут вже є свої цікавинки), повбивати ворогів Флоренції, а якщо точніше, то ворогів сімейства Медичі, доставити листи, набити писок невірним чоловікам, побігати наввипередки, зібрати статуетки (це швидко), та сторінки Кодексу, які вже є обов'язковими для проходження. Коротше, карту напхали по повній. Але от зацікавити всім цим не змогли. Якщо коротко: ✅️ Плюси: ▫️ Цікава історія про помсту та дорослішання ▫️ Історичні постаті на кшталт Леонардо да Вінчі, Нікколо Макіавеллі, Родріго Борджіа та інших ▫️ Відбудова власного містечка, хоча звучить це набагато грандіозніше, ніж є насправді ▫️ Великий арсенал зброї ▫️ Просто чудова атмосфера ▫️ Харизматичний головний герой ❌️ Мінуси: ▫️ Однотипні додаткові завдання ▫️ Величезна кількість предметів для збору, які не мають особливого сенсу ▫️ Проблеми з паркуром. Біжиш собі, біжиш, а Еціо раптом вирішує: «Хочу у воду». І все, контролю над ним більше немає. ▫️ Ubisoft Connect 🌟 Оцінка: 7/10 Це дуже хороше продовження, яке виправило багато помилок першої частини, додало більше різноманіття, нових механік та зробило сюжет значно цікавішим.

Игрок 8778·Рекомендует·27 ч в игре

年轻人的第一部刺客信条，居然惊人的好玩，上头时随时都想打开玩，剧情有点水，但玩法真的很不错，爬塔和跑酷都很有成就感， 真相部分的伪史阴谋论太有意思了，笑得不行，艺术风格有种诡异的核感，难得想要多来点的收集环节 ，可惜只能快乐二十个小时，有趣的部分结束后就只能被垃圾的操作手感和无数复制粘贴的任务收集恶心到，希望之后的几作有能稍微改善一点，已经不期待育碧会减少收集数量了至少动作手感做好一点吧，跑路时跑着跑着自动吸附到周围的随机什么物品上接着被一万个士兵轮a好痛苦 那些在过场动画里突然跳出来的qte到底是什么情况，我看剧情双手离开键盘一个都没按倒啊，没抱到达芬奇呃啊啊啊啊啊啊