Игрок 5824·Рекомендует·58 ч в игре

Оскільки в мене сім п’ятниць на неділі, було прийнято рішення всунутись в нову для себе серію, але тільки на одну гру, бо ж завтра нова п’ятниця і нова серія, куди я поки не заліз. І так, гра являється 3D ремейком класики 1993 року для SNES, про що дізнався тільки коли гуглив про серію. Звісно, нічого подібного в дитинстві не грав, тому й ностальгічних почуттів ніяких не маю і упереджених ставлень до менш зеленішої трави, але все ж відмічу, що недоліки є і багато претензій невдоволених гравців можна зрозуміти. Давним-давно, світ та людство процвітали завдяки енергії, яку називали Маною, однак в якийсь момент люди вирішили, що їм цього мало, тому давай цю Ману використовувати, щоб склепати вундервафлю, яку назвали Фортецею Мани. Така зухвала жадібність розгнівала богів і вони наслали на світ страшних монстрів, які вступили в протистояння з цією фортецею, від чого постраждав весь світ, а сама Мана майже зникла. Однак в тяжкий для людства час знайшовся героїчний герой з мечем Мани та знищив фортецю, після чого на руїнах світу нарешті настав мир. Але то все було давно, тому настав час для нової героїчної історії про героїчні подвиги і нової легенди. Коротше, все максимально стандартно. Починається гра з того, що троє пацанів, які мають цікаву здібність говорити з закритим ротом, серед яких присутній і головний герой, який зразу впізнається більшою кількістю деталей на модельці, гуляють в якійсь глухомані. Коли вони переходили через прірву по великій колоді, наш герой, боячись висоти, раптом зривається і після недовгого висіння падає вниз, приземляючись в річку. Оговтавшись, він намагається повернутись у своє село, але навкруги непрохідні хащі та бродять різні монстри, тому спочатку потрібно знайти якусь зброю. Побродивши трохи по річці, герой чує голос, який кличе його, а потім бачить іржавий меч, який стирчить з каменю. Недовго думаючи, він дістає його, а потім бачить привида, який каже, що довіряє йому цей меч. Після цього герой вже з допомогою зброї пробивається до свого села. Там він зустрічає тих пацанів, з якими гуляв та старійшину села, який раптом впізнає в руці ГГ той самий меч Мани. Виявляється, за легендою цей меч захищав село від монстрів, а тепер, коли його витягли, загроза повернулася. На героя зразу починає наїжджати пацан з компанії, але під час суперечки земля під ними провалилась і вони потрапили в лігво монстра, з яким тепер треба розправитись. Після битви хлопців дістають і якийсь таємничий лицар каже ГГ, що той тепер обраний носій меча і має його відновити, щоб врятувати світ, а також відсилає в храм за подальшими настановами. Герой ще не встиг оговтатись від потрясінь тієї ноші, яка ввалилась на нього, як його до себе викликає старійшина, щоб повідомити, що вони разом з іншими жителями вирішили, що «тікай з села, інакше нам пізда», тому в додачу ГГ тепер ще й став волоцюгою. В принципі, він взагалі не з цього села, а є всиновленим старійшиною і про своїх батьків нічого не знає: хто вони і звідки. Тепер залишається тільки слідувати вказівкам таємничого лицаря і відправитись в храм. Під час гри, зовсім неочікувано, будемо мотатись по різним місцям, щоб зібрати залишки Мани та відновити меч, яким потім потрібно буде врятувати світ. Також по ходу зустрічатимемо різних друзів-елементалів, які будуть надавати свої магічні послуги та злодіїв, які будуть нам єхидно пакостити. Сюжет представляє собою типовий сьонен про не особо кмітливого ГГ, який ще й магією користуватись не може. Під час пригод зустрічаємо двох компаньйонів, які будуть супроводжувати нас всю гру - дочку місцевого дєпутата, яка втекла від шлюбу за розрахунком і шукає свого коханого воїна, який пішов боротися зі злом і зник, а також особу невизначеного віку і статі, по відношенні до якої використовуються гендерно нейтральні звернення (опа, поуесточка), що було й в оригіналі. По ходу історії під час ночівлі в таверні між персонажами будуть діалоги про недавно пережиті пригоди, що додає ламповості. Персонажі в грі архетипові, оригінальністю не виділяються. Мотивація антагоністів клішована, місцями вони навіть карикатурні. Взагалі історія шаблонна, але мене таке не хвилює, якщо в ній буде мало моментів, які дратують. Діалоги всі озвучені, в тому числі рядових нпц, що теж прикольно, навіть ГГ у нас не мовчазний карлік в кєпкє. Графічно гра виглядає якось занадто по-дитячому, чимось мені нагадало діснеєвські мультики, але з часом стиль навіть почав подобатись. Різні монстри теж зроблені, наче плюшеві іграшки. В купі з чудовим саундтреком гра налаштовувала на позитивний настрій, не грузила нічим, тому не те, щоб сильно жалів, що нема старого піксельного стилю, який безумовно був би вайбовим. Музичні композиції тут перезаписані, подекуди розширені, є можливість переключати варіанти в налаштуваннях. Загалом, графіка виглядає застаріло, враховуючи, що це гра 2018 року - вона ніби на десять років старша, якщо не більше. Катсцен дуже мало і виглядають вони так собі - персонажі навіть рота не відкривають коли говорять. Коли відбувається якийсь діалог, то на екрані просто з’являються ті ліліпутські модельки і щось жестикулюють - виглядає зубожіло. Аукаються обмежені ресурси, які виділили на проект. Меню персонажів незручне, яке просто перенесли з оригіналу, добре, що хоч гарячі клавіші можна назначити, але тільки дві штуки. При першому запуску гра відкрилась в 720р і зміг змінити на 1080р тільки перейшовши в тру повноекранний режим з допомогою «Alt+Enter». Налаштувань в грі мало, а також без геймпада грати її було б мазохізмом, бо від миші тут тільки курсор, який не зникає і його приходиться ховати кудись за рамку. Гемплейно зробили так само, як в оригіналі, з тими самими недоліками, не постаравшись щось змінювати і переосмислювати. У нас є атака, яку потрібно спрямувати на ворога - все це досить кривувато, легко промазати і не завжди можна зрозуміти, попав ти чи ні. Після атаки вона має знову зарядитись за кілька секунд, потрібно чекати, а потім знову бити, інакше буде мала шкода або взагалі промах. З промахами то взагалі жах, бо пізніше з’являються сильніші вороги, по яким мажеш ледь не кожну атаку і це дратує. Тут сильно рятує магія, яка теж реалізована не без недоліків. Получається так, що спочатку б’єшся зброєю, а магію не можеш часто використовувати, бо мало мани, а коли вже норм прокачаєшся і стає її більше, то одну магію й використовуєш. Один персонаж володіє атакуючою магією, потім навіть ману собі може відновлювати спелом, а інший виступає в ролі саппорта. Босфайти всі зводяться до того, що нещасного бідолагу просто заспамлюють закляттями. Магія та зброя апгрейдяться і їм можна прокачувати рівні для кожного типу в кожного персонажа окремо. Перше качається просто кастом, а інше - вбивством ворогів. Магію краще прокачувати, оскільки вона сильна, а також для ачівки потрібна. А от від прокачки рівнів зброї толку небагато - кожен рівень дає можливість зарядити особливу атаку, але це дуже довго і можна промахнутись, то тут варто зупинитись тільки на апгрейгдах самих дринів. Загалом, я б сказав, ідеї прикольні, багато різної магії, з прокачкою навіть візуал змінюється, модельки зброї після перековки міняють на крутіші, а також заряжені атаки виглядають ефектно, але в ремейку слід було переосмислити геймплей і удосконалити, а не залишати, як було. Платина в грі потребує грінду, оскільки треба вибивати рідкі предмети і в мене дуже багато часу пішло на це. Любителям вибивати ачівки краще звертатись до посібників, оскільки є моменти, які можна пропустити і вони стануть недоступні до нового проходження. Я схиляють до позитивної/негативної оцінки в залежності від того, який настрій подарувала гра і тут вона мені в цілому сподобалась, тому дам лайк, проте негатив до неї можу зрозуміти. Якби я намагався бути критиком, то сказав би, що це лінивий ремейк, зроблений лише задля того, щоб потрясти з фанатів голди. Враження, ніби боси в конторі рішили, що треба ремейк, ресурсів на нього не дамо, але цінник в 40 доларів вліпимо, хоча у нас в регіоні він поки що значно менше.

Игрок 7987·Рекомендует·43 ч в игре

If you played this game as a kid like I did and it imprinted it's fantastic, unique and ethereal music and colorful world on your mind, you were probably at least somewhat interested in this game when it was announced some years ago. The lukewarm reception upon release gave me pause to at least wait for a while and lo and behold when it came up for sale I decided to take the plunge. I was expecting the worst based on the few videos that I saw, but actually, I was pleasantly surprised ... for the most part. Adopting the original music and graphical style I would say would be a tall task. Both were so beloved, so tinkering with them too much would surely draw the ire of fans. I can safely say both music and visuals were done with careful craftsmanship. Small details on character models gave new life to the characters, and some of the designs which caused me confusion as a youngin (the Pandora soldiers for one) make a lot more sense in the third dimension. I would say that the rendered CG scenes had the strange decision to not animate mouth movements. Like really, would that have been too much to ask? The music has been remixed and remastered. Some tracks have some additions like choral backing tracks. I enjoyed most of them, though occasionally I felt a longing to switch back the SNES tracks for some areas (which is an option in game). Yet that feeling went away over time. Voice acting originally felt unwelcomed, but actually I started really to enjoy it as the game went on. Every single line of dialogue is voice acted. The three cast members are especially good in the JP version, with Popoi's VA as a standout. There are a few additions to this game over the original - a (bare bones) bestiary and a welcome guide as to where your next objective is as they have not improved the confusing in-game guidance, but the best is the conversations your party will have at inns. These cutscenes flesh out the characters, their relationships, and world build all at the same time. Especially for a player of the NA release of Secret of Mana, the story felt stilted and confused with the double-sized text and translation issues. With a proper translation and these extra scenes, the story and world feel much fuller. Now onto the most baffling choice made, and something that despite recommending this game on Steam I would understand if you did NOT play because of this. It seems to me like much of the original game's code was ported over to this version for combat (and for a few other things like character placement - why is so awkward when talking to a shopkeeper and everyone has to stand in the right spot? Why did they have to include that?!). That may not be a factually true statement, but bizarrely, it was at least made to feel like the original combat engine from the 90's game. The blend of free movement and the "%" based action gauge is a unique combination, which I do like, and found as an adult playing the game to be pretty cool. But the charging system for weapon attacks, especially for advanced attacks is so tedious in this day and age. Lumbering around hamstrung trying to unleash a special attack (for it to inevitably miss, or your charge be interrupted, while you cannot spellcast on single player) is boring and slow, and it's a shame because each weapon has such cool moves hidden behind this sluggish mechanic. There's a dozen more examples of this - stuff which was not good in the original game and got ported over to this remake to it's detriment, IMO. I would have appreciated a more agile and less musty combat system to go with my remake. That dovetails into an overall questioning of why the developers didn't either clean up the existing game, or maybe add a few more zones/modes/etc. That could have proved controversial to the fans, I don't know - but this is a full 3D remake. I would have probably appreciated some rebalanced spells and bosses, a few more zones to go through, etc. The base Secret of Mana game is pretty short, and there was a good opportunity here to extend the game and world a bit which went unanswered. Finally we have to address the Square Enix PC game issues. For non-AAA titles it seems they are willing to overlook some pretty big issues. This game has strange issues with frame rates and full-screen combinations causing really buggy issues (like not being able to open Watts' door, for example). The game crashed and black screened for me a few times - this is rendered moot mostly by autosaves, but still. Annoying. There are various other bugs and issues that don't belong in a remake of a beloved title like this, but this is where we are since these games get abandoned rather quickly after release. I found myself enjoying not just the nostalgia hit from this game but the beautiful graphics and music, along with the cutscenes. If you were fan like me, or just wanting to see what a classic Square game from the 90's would look like today, this (probably) won't disappoint.

Игрок 2343·Не рекомендует·9 ч в игре

I played the Remake on PS5 and the game is alright. However the PC port so full of bugs that it's unplayable. I couldn't fix the bug where your stamina just doesn't fill up, so i'm unable to fight. After an hour of trying to fix it i gave up.

Игрок 7967·Не рекомендует·28 ч в игре

jogo esta muito bugado, logo no inicio bugou a porta do ferreiro não dando mais para avançar no jogo, deplorável oq fizeram com esse jogo

Игрок 9200·Рекомендует·25 ч в игре

Secret of Mana est un jeu de mon enfance et j’ai été ravi de le redécouvrir dans sa version remake. Les sensations de l’époque sont rapidement revenues et j’ai vraiment pris plaisir à replonger dans cette aventure. Graphismes et musique Le passage à la 3D apporte plus de détails aux personnages, mais malheureusement la 3D n’est pas particulièrement belle Heureusement, les musiques sont toujours excellentes et j’ai beaucoup apprécié les différentes reprises. Le choix de la langue, japonais ou anglais, est également un petit plus appréciable. Gameplay Les mécaniques restent quasiment les mêmes qu’à l’époque et, contrairement à ce que je pensais, je ne les ai pas trouvées particulièrement lourdes ou vieillottes. On retrouve rapidement les sensations originales. Histoire L’histoire est beaucoup plus classique aujourd’hui. En 1993, elle pouvait apporter un vent de fraîcheur sur une snes française, mais en 2026, on a forcément une impression de déjà-vu, mais j'ai aussi apprécié les interactions entres les personnages lors des repos dans les auberges cela rajoute de la consistances et du fun, La nostalgie aide beaucoup, même si je pense que pour un jeune joueur découvrant les JRPG, cela peut être une bonne première expérience. Les joueurs habitués au genre ressentiront davantage le côté « vieux jeu ». Conclusion Malgré une 3D moyenne et quelques bugs, j’ai passé un très bon moment. La nostalgie joue clairement en faveur du jeu, mais le gameplay reste agréable et l’aventure fonctionne encore. Pour moi, c’est surtout un véritable retour en enfance, et rien que pour ça, je ne regrette pas d’avoir replongé dans Secret of Mana.

Игрок 0797·Не рекомендует·13 ч в игре

Already getting stuck glitches within 1 hour of game time. I've beat this game twice on the snes and never had these problems. Sad to see my favorite snes game become such trash

Игрок 4217·Не рекомендует·16 ч в игре

2026/8/28 マナの神殿フラミー暗転進行不能バグは治っていません そもそも高FPSが原因みたいなので治す気もないのかな 他の方も書かれてますがグラボの設定で60FPSに制限すれば進行不能は回避できます 60FPSにしないと再現率100％でした、急なクラッシュもなくなったので60FPSでプレイ推奨です(PCでやる意味が薄れますが)

Игрок 7078·Не рекомендует

I don't even know anything about this game and never made it past the tutorial. It has no in-game fps limiter and forced my PC to run it at 1800 FPS. Tried to mess with Radeon chill (AMD GPU) for about 10 minutes before giving up and asking valve for a refund now. Do not buy. Also crashed about 3 times in the 15 minutes I was on it but that may have been due to it forcing itself to run at 2000 fps.