Игрок 4632·Рекомендует·30 ч в игре

慢慢打打了一个多星期打完啦，打算之后把月姬也给补了。 艺术品好吧，各个场景都很有氛围感，音乐也很契合场景，玩的很沉浸。有珠太漂亮了，疯狂截图啊。 主线日常为主，战斗堆砌了很多特效，很难想象是视觉小说，美术顶级！！主线比我想象的篇幅短，很多东西都没交代，以为会在番外篇解答但是并没有。希望能等到魔夜2。。。

Игрок 5824·Рекомендует·58 ч в игре

Перший тайтл Type-Moon, з яким ознайомився у форматі ВН, до цього дивився купу різних аніме-адаптацій інших творінь Насуверса. Також має виходити адаптація і по цій новелі, але то буде потім і довго ждати, тому вирішив все ж придбати, оскільки мав на це відповідний настрій. Слід зауважити, що сама історія була написана раніше всіх інших тайтлів, а у форматі ВН її випустили у 2012 році. Також і події у ній відбуваються раніше всіх - десь наприкінці 1980-х. На початку історії нас знайомлять з головною героїнею, яка проживає у старому маєтку на вершині пагорба, про який в народі ходять дурні чутки. Вона була зайнята деякими нічними активностями (не тими, про які дехто може подумати) і тільки недавно лягла спати, а тепер її будить дзвін телефону, який явно не збирається замовкати і його так просто не проігноруєш. На іншому кінці проводу виявляється вчитель, який викликає героїню до школи у вихідний день, оскільки та являється президентом шкільної ради і для неї раптово з’явились справи. Думаю не слід говорити, що настрій від таких розкладів у героїні кепський, ще й вчителя цього вона недолюблює і вважає, що він просто хоче, як завжди, спихнути на неї всю роботу. Прийшовши туди, вона дізнається, що тепер треба буде возитись з переведеним учнем, проводити йому екскурсію по школі, від чого її настрій ще більше покращується. Діло в тому, що новий учень приїхав в місто із забитого села в горах, де він виріс і де навіть електрики не було, тому той зовсім нероздуплений, як жити в цивілізації. Цікаво, як його взагалі перевели зразу в старшу школу та аж на кінець другого року і як він має встигати за програмою та здавати екзамени, якщо попереднього матеріалу не знає, можливо взагалі самих основ, але не слід задаватись такими незначними дрібницями, а читати новелу, яка, до речі є кінетичною, тобто без рішень - просто розказана історія. Вище написав кілька речень про пролог, але це все діло читав мабуть годину. Хоча подій відбулось мало, але зі старту ВН розказує багато різної інформації про історію міста, різні описи всього, почуття героїні - загалом старається занурити в свій світ. Можливо комусь такі справи здадуться занадто нудними, але на мені це добре спрацювало. Після покупки ще трохи сумнівався, чи потрібно воно мені та чи піде те читання, тому вирішив зразу встановити та провести перші дві години, щоб впевнитись. Зустріла новела чудово намальованим артом - старий маєток в європейському стилі сходу створив певну аристократичну атмосферу. На вулиці кінець 80-х, пізня осінь і похмуре небо, шумить дощ, героїня йде по місту і в цей час розказується його історія, демонструються чудові краєвиди, описуються локації. Загалом, ці дві години пройшли незамітно і новелі вдалось занурити в себе - зроблено все якісно. Слід зауважити, що детальні описи всього різного та почуттів персонажів будуть супроводжувати всю історію, розвиватиметься вона повільно і не буде багата на події, більшість екранного часу займатиме повсякденність. Сюжет ділиться умовно на дві частини, кожна з яких закінчуються екшоном та різними свистоперділками. Спочатку відбувається представлення персонажів: троє головних героїв та кілька другорядних, які десь там часом з’являтимуться. Щодо чоловічого ГГ, то він типовий для Type-Moon - безневинний наївний хлопчина з вінжежтакоюдоброю пасивкою. Можна зрозуміти, що він жив далеко від цивілізації і в багато чому не розуміється, але його тормознутість моментами дратувала. От не розумію цих формул створення головних героїв - як не шланг, то прєвозмогатєль, як не прєвозмогатєль, то шланг, але дідько з ним - по крайній мірі, не бісив. Також у нього є якась дивна здібність пробуджувати у всіх навколо материнський інстинкт, від чого ті починають з ним няньчитись. Ось ця здібність, можна сказати, і є енергетичним ядром історії, яке генерує події та рухає сюжет. Навіть на початку, коли героїня була в поганому настрої, хоча в принципі вона завжди в поганому настрої, але тоді була в ще більш поганому поганому настрої і хотіла зірватись на бідолазі, то не змогла цього зробити, бо материнський інстинкт пробудився раніше і тоді почала просто цундерити. Взагалі героїня схожа та, оскільки була придумана раніше, є прототипом Рін Тосаки з Fate, тому якщо дивились, то зрозумієте, що за персонаж. У Насуверса походу є правило, що в кожному тайтлі повинна бути своя Рін Тосака і цей не є виключенням. Друга частина новели більш зосереджена на взаємодії між основними персонажами, їх розкритті, яка в кінці теж закінчується екшоно-свистоперділками, при чому крутими - вже згадував, що тут дуже класний арт і в кінці дуже кайфово було. Вище писав, що є три головних героя - ось тут вже більше взаємодії з’являється з іншою героїнею, в якій теж предстоїть пробудити материнський інстинкт, тільки по ній цього не буде видно, оскільки вона являється кудере. Також з’являється більше другорядних персонажів. Ще після завершення деяких грав відкриваються екстра глави, які опціональні та не впливають на історію, проте все ж доповнюють її. Про їх доступність буде повідомлятись і їх можна знайти в меню архіву, яке прикольно стилізоване під полицю з книгами. Також останні екстри, які відкриваються після повного проходження основного сюжету важливі тим, що одна дає можливість глянути на події з іншої сторони, а інша взагалі виступає ніби фановим спешлом, який ведеться не від лиця головних героїв, де більше екранного часу приділяється другорядним персонажам, але при цьому вона дає багато різних подробиць, оскільки події там відбуваються через рік після основних. Також зауважу, що в цій останній екстрі з’являються рішення з наслідками, де доведеться проводити розслідування, тому тут є погані кінцівки, які всі потрібно виконати, якщо хочеться вибити всі досягнення. Впевнений, що коли купував новелу, то в списку тегів ще висів «хентай». Мабуть аудиторія любить жартувати, хоча, з іншої сторони, й б’є по болячому. Випускали б ВН десь на початку 2000-х, то впевнений, що все було б, як дохтор прописав, а так тут навіть романтики ніякої нема. От згадати інших героїв Насуверса: у одного очкарика є його Арквейд разом з іншими варіантами романсу, у іншого очкарика є його Шікі, прєвозмогатєля всіх часів і народів, падкого до беззахисних ректальних отворів своїх однокласниць і згадувати не варто, а тут взяли та й обділили як героя, так і глядача. Ну куди воно таке. Щодо аніме-адаптації тайтлу, то має вийти фільм, а не серіал. Також, подивившись кілька тизерів, дійшов висновку, що там адаптують перші 5 глав, оскільки фрагменти подій, які відбуваються далі, там відсутні. Воно то й зрозуміло, що таку ВН в 2-годинний фільм не засунеш, та й навіть так воно буде урізане. Добре, з першої половини ще можна багато чого викинути, але що буде далі з адаптаціями і чи будуть їх робити? Далі так просто повсякденність не викинеш, бо в кінці получиться просто тусовка з нерозкритих персонажів, тому може й серіал зроблять. Також сама ВН залишає після себе питання без відповідей і просить сиквел, який по чуткам колись там може бути. Цікаво було б дізнатись, як збираються вирішуватись певні проблеми, а також з якого села ванпанчменів родом головний герой. Нема сумнівів, що адаптація від Ufotable буде прикольною з класною картинкою, яку обов’язково буду дивитись, але найбільше хочеться побачити адаптацію саме фінального махачу. Отже, ВН в більшості моментів являється повсякденністю, зосередженою на відносинах між персонажами. Масштабу якогось серйозного нема, як і різноманіття різних подій. Чесно кажучи, мене воно цим і привабило, бо перенасичені всякими діскотєками тайтли я віддам перевагу дивитись в аніме-адаптації. Також плюсом є відсутність виборів, бо в новелі я хочу просто почитати історію, а не морочитись з різними рішеннями. За час проходження персонажі та маєток наче стали рідними, сумно їх покидати, а також запам’ятались музичні теми героїв. З музичним супроводом тут все в порядку - мелодії чудові. Над ВН явно постарались і жаль, що вона закінчилась. Короче, класно, чотко, круто, пик фикшн, не жаль шекелів.

Игрок 1452·Рекомендует·20 ч в игре

只有文字和插图的avg玩起来就像是看电子书，而结合了精致的演出和恰到好处的音乐的avg才让人能真切的体会到“视觉小说”这四个字，这才是我期待的视觉小说体验，非常精彩的作品。

Игрок 7398·Рекомендует·21 ч в игре

一流的视觉小说，无论是人物形象，剧情，演出效果都很好。其实我不太喜欢男主角这样的人，不过还是要承认这个故事也不能缺了他。看完了本篇，附送的各个番外篇也很有意思。除了价格相对贵之外没有什么可以挑剔的了。

Игрок 6758·Рекомендует·43 ч в игре

在玩这个游戏之前，我对魔法使之夜和相关角色的印象是初中看完fz/fsn之后因为好奇浏览的百度百科、萌娘百科的相关页面，以及各种相关评论区里大家的讨论，如今终于能自己看完这个故事，有一种世界观完整了一些的感觉hh而且才知道原来星が瞬くこんな夜に是魔夜的ed，莫名有些感动；； 特效和动态cg放在今天依然很能打，跟一般的视觉小说比实在是超模 三小只太可爱了，还有同学们、前辈们和老师，明明还不是冬天，但是却有一种冬天窗外下着雪在屋内裹着毯子享受故事的感觉，也总会让我时不时恍惚间回到之前的某个冬天，仿佛是在那些冬天看这个故事一样而且想到今年可能是我最后一年可以在自己生活的地方看见漫天的雪景了，心情有点复杂呢... 蘑菇你这么会写小镇和青春为什么不能多写点，虽然会觉得现在可能也写不出当时的感觉了但也还是想梦一下（... 我好喜欢青子，有珠，金鹿和律架小姐！！！

Игрок 3908·Рекомендует·39 ч в игре

一个不一样的少男遇见少女的故事 一个三个人的舞也可以跳得很好的故事 一个塑造到堪称完美的女主角，一个如标题一般存在的魔女，一个迷茫的纯真野人 因为有三位有趣的角色，所以以此而延伸出的剧情才十分的有趣，他们之间关系的演变才能让人感动或者悲伤，从最开始以情爱的角度看剧情，但最后我仅仅为三人的关系，为等待二人回家的有珠，为同样选择隐藏失忆卢恩的青子，为最终选择了好好生活，好让后悔消失的草十郎而感动。从一开始就告诉你的必定会结束的关系，处处克制也时不时流露的真心，这个故事就像三咲町的冬季一样，转瞬即逝却又十分美丽。 神作 这就是我对这部作品的评价，多一个字都多余。

Игрок 2365·Рекомендует·31 ч в игре

Witch on the Holy Night – a winter you can't hold onto There are visual novels you play, and there are ones that feel like a memory of something you never actually lived through. Witch on the Holy Night belongs to the second kind. Type-Moon didn't just tell a story here – they bottled an atmosphere, and when you pull the cork it smells like cold concrete, snow, and the late eighties. The melancholy runs underneath everything. It's the quiet kind, the sort that lives in the afterglow rather than shouting in your face. The whole story rests on a brief, fleeting stretch of time – one winter, a city caught mid-change, three people who drift into the same orbit for a moment even though it's clear that moment can't last. You feel it before anything even happens, and it never really lets go. And then there's the presentation, which even today almost nothing in the genre matches. The camera work, the transitions, the way light falls through a window or snow drifts past a streetlamp – the game moves, breathes, has a cinematic sense of rhythm and silence. Nasu writes with deliberate restraint here, almost poetic, giving the images and the pauses room to sit. It's a work that understands that what isn't said often weighs more. The soundtrack isn't decoration – it's a narrative voice of its own. That blend of dreamlike, almost floating melodies with the occasional flash of drama carries the entire mood. These are tracks that stay in your head long after the credits, the kind that seem to define that wistful, wintry feeling. You hear them and you're right back in that night. Witch on the Holy Night isn't a game you recommend for its plot (though the plot is strong) – it's one you recommend for the feeling it leaves behind. A quiet, beautiful, melancholic winter evening in the form of a novel. And that's exactly why it stays with you.

Игрок 9088·Рекомендует·44 ч в игре

This easily the most recommendable of the Type Moon visual novels. It's relativly short (only 30 - 40 hours), with increadible production values. There are parts of this visual novel that are almost fully animated. Do not be fooled by the beautifull fight scenes, as most of this visual novel is very good slice of life comedy. Soujuurou is one of my favourite protaganists ever, you go autistic king!